Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 910/2255/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановувід 27.08.2014Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/2255/14за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"простягнення 1977377,76 грн.,за участю представників: позивача - Іванов П.О.відповідача -Срібняк В.С., Комісар С.П.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 (суддя Паламар П.І) у справі №910/2255/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Лобаня О.І, Федорчука Р.В.), частково задоволені позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (далі - відповідач) про стягнення 622858,84грн 3% річних та 1354518,92грн пені за неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2012 №06/10-2392ТЕ-39. Стягнено з відповідача на користь позивача 10610,40грн 3% річних та 55683,37грн пені. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови в позові не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 175, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 604, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що укладення між сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків не потягло за собою зміни предмету, способу та порядку виконання договору поставки, а отже невчасний розрахунок відповідача за договором поставки є підставою для стягнення з нього нарахованої пені та 3% річних у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.12.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2392ТЕ-39, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природній газ в обсязі, зазначеному в п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (п.1.1 договору); постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 122500,0тис.куб.м (п.1.2 договору); ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу та ПДВ встановлена у розмірі 1309,20грн (п.3.1 договору); розрахунки проводяться покупцем або його структурним підрозділом шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 договору); у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3.1 договору); договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє в частині поставки газу з 01.01.2011 до 31.12.2011 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1 договору в редакції додаткової угоди №1).

На виконання умов договору у період з січня по вересень 2011 року позивачем передано відповідачеві у власність природний газ в обсязі 80665,385тис.куб.м. на суму 105607122,06грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте відповідач у встановлений п. 4.1 договору строк не оплачував переданий позивачем газ, а частковий розрахунок здійснював з простроченням.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що між Територіальним органом Казначейства у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №112/517-ГУ від 15.08.2012 та між тими ж сторонами договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами держаної влади чи органами місцевого самоврядування, №517/517з-ГУ від 05.12.2012, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Умовами зазначених договорів сторони визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" перераховує на рахунок Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошові кошти в загальній сумі 16755279,13грн (1000000грн за договором №112/517-ГУ + 15755279,13грн за договором №517/517з-ГУ) для погашення заборгованості за природний газ 2011 року згідно з договором від 20.12.2010 №06/10-2392ТЕ-39 (п.8 договорів); з метою виконання договорів сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договорів; перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок (п. п. 2, 3 п.12 договорів); сторони засвідчують, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договорів (п.17 договорів).

Зазначаючи, що відповідач у встановлений п. 4.1 договору про закупівлю природного газу строк не оплачував переданий позивачем газ, а частковий розрахунок здійснював з простроченням, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" про стягнення 1354518,92 грн. пені та 622858,84 грн. 3% річних.

Вирішуючи спір у справі, сиди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зобов'язання з оплати природного газу в заявленому розмірі, на умовах договору закупівлі природного газу за державні кошти, припинено за домовленістю сторін внаслідок підписання договорів про організацію взаєморозрахунків, прострочення перерахування коштів на умовах яких відповідачем не допущено, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині прострочення зобов'язань відповідача, щодо яких сторони не встановили інших умов їх виконання.

Судові рішення у справі в частині задоволених позовних вимог не є предметом касаційного оскарження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому обсязі, з наступних мотивів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внаслідок укладення договорів про організацію взаєморозрахунків припинилися зобов'язання відповідача за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2392ТЕ-39 від 20.12.2010.

Так, згідно з частиною 2 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто, характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами., втім договори про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містять, відтак, посилання судів попередніх інстанцій на припинення зобов'язань внаслідок новації є помилковим.

Однак, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в заявленому обсязі щодо стягнення пені, встановленої пунктом 7.3.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти та 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору про закупівлю природного газу за державні кошти.

Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти та стягнення 3% річних необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до пунктів 17 яких сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предметів договорів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012).

Відтак, враховуючи встановлення судами факту сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків в загальній сумі 16755279,13грн в порядку та в строки, передбачені умовами цих договорів, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1298835,55грн та 3% річних в сумі 612248,44грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, помилкові висновки судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 604 ЦК України не призвели до прийняття неправильних рішень про відмову в позові, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 у справі Господарського суду міста Києва № 910/2255/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В.Бакуліна

О.І. Глос